Культурно-громадський центр DRUK у Харкові стрімко став одним із ключових осередків міської культури. Розташований у відреставрованій будівлі старої друкарні, DRUK об’єднує під одним дахом виставки, літературні події, театральні покази та галерею. В умовах війни цей центр не тільки розвиває місцевий мистецький ландшафт, а й слугує безпечним середовищем для творчості – завдяки проєкту «Мистецьке укриття», що забезпечує простір для подій навіть під час обстрілів. Його сучасна роль виходить за рамки типового арт-центру: DRUK формує нові соціальні зв’язки, підтримує українську мову та культуру і активізує локальні спільноти у прифронтовому місті. Недарма у 2025 році DRUK увійшов до шортлиста премії «Золотий Люк» від медіа Люк – відзнаки для ініціатив, що наповнюють Харків сенсами та життям.
Історична будівля на Гончарівському бульварі, 10/2 понад століття тому слугувала друкарнею, а сьогодні саме її назва, – DRUK («Друк»), – стала символом культурної сінергії творчих спільнот Харкова. Команда однодумців взялася реставрувати цю пам’ятку і перетворити її на головний культурний осередок історичного міського району. Попри повномасштабне вторгнення 2022 року, що на певний час призупинило проєкт, у 2023-му роботи відновилися, а вже на початку 2024-го центр прийняв перших резидентів. Від самого відкриття DRUK окреслив свою місію: «розвивати культуру, підтримувати громаду та формувати ком’юніті». Цей підхід відчутний і на рівні міського планування – засновники центру співпрацюють з урбаністами для оживлення цілого кварталу навколо: поява культурного центру створює нові пішохідні маршрути та стимулює розвиток прилеглих вулиць. Таким чином, DRUK діє не ізольовано, а як каталізатор міського життя, залучаючи бізнес, владу, культурні організації та мешканців до спільного розвитку простору.
.jpg)
Одне з найбільших досягнень DRUK – це міждисциплінарність. Центр навмисне об’єднав кураторів різних напрямків, – літературного, театрального, музичного, урбаністичного, – аби створити живе середовище на перетині жанрів. У DRUK знайшли об'єднуючий топос митці з літератури, театру, образотворчого та музичного мистецтва – і всі вони взаємодіють у спільному просторі, збагачуючи творчість одне одного.
• Література і перформанс: DRUK став майданчиком для новаторських літературних подій. Зокрема, тут проводяться літературні слеми від спільноти LitSlamUA. У квітні 2025 року саме в стінах DRUK відбулася фінальна «Вища ліга» сезону 2024–2025 – вечір сміливої сучасної поезії, половину зібраних коштів з якого передали на потреби українських військових. Літературний SLAM у виконанні харків’ян – це не камерні читання, а поєднання поезії з елементами театру і шоу. Молоді поети епатують публіку реквізитом, костюмами та гострим словом, творячи “літературний вулкан контркультури”. Виступи тут можуть бути одночасно зухвалими, іронічними, андерграундними, а під час одного з останніх слемів навіть влаштували експеримент «людина проти ChatGPT», де анонімний учасник декламував вірші, згенеровані штучним інтелектом. Та зрештою перемогу здобула жива поезія – найкращим слемером вечора став поет-військовий Олександр Кудь, чиї тексти виявились щирішими за холодні рядки нейромережі. Постеатр ОПГ (Odesa Poetry Gangbang) – інший яскравий приклад літературного перформансу в DRUK. Це харківський панк-футуристичний дует, що поєднує поезію, театр і музичний експеримент. Митці ОПГ – Влад Радченко та Нікіта Лютий – прагнуть популяризувати українську літературу нетривіальними методами. В їхньому доробку – відеоперформанс «Industrial Стус», знятий у стінах DRUK за підтримки галереї «Творче Нежить». У цьому кліпі учасники ОПГ постають у ролях поета-шістдесятника Василя Стуса та ката КДБ, відтворюючи на екрані драму радянських репресій – своєрідний місток між культурою шістдесятих і сьогоденням. Подібні події демонструють, як у DRUK слово та сцена об’єднуються задля осмислення української історії і пошуку нових форм вираження.
• Театр і спільнота: Серед резидентів центру – незалежний аматорський театр «Очерет», який виник у Харкові під час війни. Театр називає себе «природнім» і справді виріс органічно з ініціативи небайдужих містян: актори приходять на репетиції після основної роботи, а керівництво не полишає справу навіть під час обстрілів та блекаутів. «Очерет» поставив уже кілька вистав, зокрема «Арабески», «Жерделева пелюстка» та найновішу «Вічні Ніхто». Остання – постдокументальна драма, створена режисеркою Анастасією Кошель на основі реальних щоденників і спогадів, яка розмірковує про пам’ять дерев і людей на місцях історичних трагедій. Прем’єрні покази цієї вистави пройшли наприкінці 2024 року, а в грудні відбулося офіційне відкриття власного залу театру «Очерет» на першому поверсі DRUK – подія, що символізує інтеграцію театру в спільний простір центру. Відтоді «Очерет» регулярно дає вистави у DRUK, роблячи театр доступним широкій аудиторії. Ба більше, колектив організовує і громадські святкування: у березні 2025-го вони влаштували народні гуляння на Масницю просто у дворі центру – з ярмарком, традиційними іграми, піснями та обрядами. Вхід був вільний (за добровільний донат), тож долучитися змогли всі бажаючі. Таким чином, через театр DRUK не лише задовольняє культурні запити харків’ян, а й зміцнює відчуття єдності громади, повертаючи до міста живі традиції навіть у важкі часи.
• Візуальне мистецтво: Виставкова діяльність – ще один центральний напрям діяльності DRUK. Першою резиденткою центру стала галерея «Творче Нежить» – знане харківське мистецьке об’єднання, що вже кілька років розвиває місцевий андеграунд. Переїхавши до нового простору, «Творче Нежить» продовжує працювати як відкритий майданчик для виставок, кінопоказів, лекцій та перформансів, надаючи митцям свободу самовираження без жорстких рамок. У лютому 2024 року галерея відкрила у DRUK свою першу виставку – персональний вернісаж молодого художника Андрія Химерного «Дивні міста й те, що поза ними». Ця експозиція стартувала авторським перформансом і задала тон подальшим заходам. Згодом у березні відбулася масштабна колективна виставка під символічною назвою «31 лютого. Спогад» – мистецький проект, що розгорнувся не лише в залах галереї, а й по всьому центру. До нього міг долучитися кожен охочий художник, принісши власну роботу, – справді демократичний підхід до формування експозиції. Семіотичною родзинкою виставки стали арт-об’єкти на військову тематику: три гільзи від снарядів, розписані харківськими мисткинями, експонувалися як нагадування про реалії війни та силу мистецтва переосмислювати травматичний досвід Через такі проекти DRUK демонструє, що візуальне мистецтво в прифронтовому місті може реагувати на поточні події і водночас давати простір для креативного експерименту. Галерея «Творче Нежить» у DRUK вже стала платформою для розвитку нового покоління харківських митців, підтримуючи альтернативну культуру міста та фіксуючи у творчості дух часу.
• Музика і медіа-арт: Своє місце в DRUK знайшла й сучасна музична сцена. У центрі базується спільнота «Шерхіт» – незалежне об’єднання харківських діджеїв, електронних музикантів та VJ-їв. Ця ініціатива виникла як відповідь на потребу розвивати локальну електронну музику в умовах, коли традиційні клуби часто недоступні. Резиденти «Шерхоту» грають у жанрах від рейву та транс-техно до ґеттотеху й нейрофанку, а свої заходи роблять «відкритими» – як за форматом, так і за локаціями. У DRUK вони регулярно проводять відкриті репетиції та вечірки, де може бути присутній кожен бажаючий: і новачок, і досвідчений меломан. Мета «Шерхоту» – винести електронну музику і візуальне мистецтво за межі вузького кола клубної тусовки і зробити їх доступними кожному. Інтеграція «Шерхоту» в DRUK логічна: електронні лайви тут можуть супроводжуватися арт-виставками, відеоінсталяціями чи перформансами – так народжується справжня міждисциплінарна комунікація. Для харків’ян «Шерхіт» у DRUK – це можливість познайомитися з сучасною українською електронною сценою, відкрити для себе нові сенси на танцполі та стати частиною музичної спільноти без бар’єрів.
• Урбаністичний напрям: У DRUK під керівництвом Віктора Дворнікова втілюються ініціативи, які залучають харків’ян до діалогу про міський простір. Наприкінці 2024 року урбаністичний напрям було офіційно презентовано під час відкриття «Мистецького укриття». DRUK також слугує майданчиком для публічних дискусій про розвиток міста. У вересні 2024 року тут відбувся урбан-вікенд з презентацією проєкту «Запаркання» – сучасного бачення оновлення набережної Лопані. Такі події підіймають нагальні питання відбудови міста та мотивують містян спільно творити міський простір. Віктор Дворніков – харківський архітектор-реставратор та куратор урбаністичного напряму DRUK. Він зосереджується на відродженні історичного середовища: з його участю команда DRUK відреставрувала колишню друкарню, максимально зберігши автентику й адаптувавши простір до нових культурних функцій. Результат – поява «Мистецького укриття», багатофункціонального артпростору, що одночасно слугує офіційним бомбосховищем. Цей проект показав, як урбаністичний напрям може реагувати на виклики війни, переосмислюючи архітектурну спадщину як безпечний громадський простір. Соціальна значущість урбаністичного напряму DRUK зростає в умовах війни. Урбаністичні проекти центру активізують міську громаду довкола збереження міської спадщини. Відродження забутих пам’яток та об’єднання громади навколо них – значущий акт культурної стійкості в умовах війни. Урбаністичний компонент DRUK виконує важливу соціальну функцію: осмислює міський простір і об’єднує харків’ян у спільних діях заради майбутнього міста.
Поєднуючи такі різні сфери мистецтва, DRUK виконує важливу соціальну роль. Передусім центр став місцем зустрічі творчої молоді, досвідчених митців і широкої публіки. Тут на літературному вечорі можна побачити поряд поета-слемера і волонтера, на виставці – художників і військових, на кінопоказі – студентів і викладачів. Події у DRUK формують нові соціальні зв’язки в місті: люди різних професій і поглядів об’єднуються навколо української культури. Важливо, що вся діяльність центру відбувається виключно українською мовою. Сьогодні ж українська мова звучить зі сцени слемів та в репліках акторів «Очерету», стверджуючи культурну самобутність міста. DRUK тим самим відповідає на виклики війни не лише матеріально (як укриття), а й ідеологічно – зміцнюючи харківський культурний український простір.
Крім того, центр став осередком активізму та підтримки громади. Багато заходів мають благодійну складову: кошти від квитків або донати спрямовуються на допомогу армії чи постраждалим від війни. Художники переосмислюють травми війни у творчості, а глядачі, взаємодіючи з цим мистецтвом, отримують арт терапію. Простір DRUK відкритий і для громадських ініціатив: у планах засновників – облаштувати в центрі доступну бібліотеку та офіси для неурядових організацій, створивши справжній хаб для освіти і волонтерства. Таким чином, мистецтво в DRUK невіддільне від соціального контексту – воно гуртує людей перед спільними викликами.
Менш ніж за два роки діяльності DRUK перетворився на культурне середовище, де народжуються нові сенси і проекти. Він показав, як у прифронтовому місті можна успішно поєднати різні жанри мистецтва, зберегти історичну спадщину і водночас надати імпульс сучасній творчості. DRUK став місцем, де андеграунд виходить на світло, а традиція осмислюється по-новому. Його досвід свідчить: попри всі труднощі війни, харківська культура живе і розвивається, коли є простір для вільної комунікації митців, коли громада відчуває причетність до спільної справи. Культурно-громадський центр DRUK сьогодні – це і арт-галерея, і клуб за інтересами, і громадська платформа; своєрідна творча екосистема, що самооновлюється. Сучасна роль DRUK у Харкові вимірюється не тільки кількістю проведених подій, але й глибиною впливу на міську спільноту. Центр об’єднав навколо себе літераторів, акторів, музикантів, художників і урбанистів – усіх, хто творить нову українську культуру. І цей колективний творчий голос дедалі гучніше заявляє про себе, єднаючи культурно-символічний простір Харкова, в якому українська ідентичність є підґрунтям урбаністичної спільноти.
Автор: Руслан Кулєшов, редактор DRUK
